7 серпня кримський гауляйтер Сергій Аксьонов заявив про нібито “стабільність” ситуації з питним водопостачанням в окупованій АР Крим. При цьому він задекларував, “станом на 5 серпня”, що нібито “наповнюваність водосховищ природного стоку становить близько 75,8 млн. кубометрів, наливних водосховищ – 29,4 млн. кубометрів”; нагадаємо, що ще тиждень тому цифра з водосховищ природного стоку становила нібито 100 мільйонів кубів.
Ця “стабільність” існує насправді лише як характеристика постійної проблеми. Сховати відсутність води у свердловинах та колодязях сіл кримських передгір’їв колаборанти вже не можуть, а тому не дивно, що паралельно із нинішнім “оптимізмом” від гауляйтера, його алуштинська “підлегла” Галина Огнєва заявила про “встановлення додаткових ємностей із технічною водою”.
Нею були названі такі “населені пункти, що гостро потребують додаткового джерела водопостачання”, як Малореченське (Кучук Озен), Лучисте (Демерджі), Верхня Кутузівка (Шума) та Малий Маяк (Буюк Ламбат). Втім, як показує попередній досвід “стабільності” щодо встановлення даних ємностей у бахчисарайських селах, воду туди після встановлення ніхто не підвозив і ці “сині пам’ятки” “особливо продуманому водному менеджменту” в основному стали джерелом не вологи, а сарказму населення.
І якщо для “столичного водопостачання” в Сімферополі, за словами того ж Аксьонова, щодня зі свердловин хижацько видобувається 80 тисяч кубометрів, то решті населення обіцяють у якомусь “світлому післязавтра” таку собі “розробку єдиної схеми водопостачання та водовідведення республіки”, яка також сама по собі нікому води у крані не гарантує.
Що ж до тієї ж Алушти, то окупанти знову обіцяють побудувати, у “рамках федерального проекту” Мартівське та Сонячногірське водосховища, але “до 2030 року”.
При цьому на “розчищення русел” тих же алуштинських річок, що нібито і наповнять дані водосховища, раніше списали близько 50 мільйонів, причому цей процес був би, м’яко кажучи, несумісний з будівництвом гідротехнічних споруд, якби не пройшов виключно на папері.
Також “історичні рішення” щодо нових водосховищ на “землях лісового фонду” в сейсмонебезпечній та селенебезпечній місцевості жодними реальними розрахунками не обґрунтовані, що фактично випливає з поспіхом проведених фейковим “міністром екології та природних ресурсів” Ольгою Шевцовою показушних “виробничих нарад”.
На цьому фоні незаконний “глава адміністрації Сімферопольського району” Сергій Петелін, переведений Кремлем в окупований регіон з росії в 2015 році “розсудливо” зажадав від населення скаржитися на нестачу води та інших “комунальних надмірностей” не йому, а “керівникам ресурсопостачальних організацій, через соціальну мережу”.
При цьому вся “кримська влада” вирішила “трохи замовчати” про основну причину водного дефіциту для тих кримчан, які зустріли окупацію з централізованим водопостачанням: жахливому зносі за останнє десятиліття розподільчих мереж, витік у яких становить не менше 50 % води.
З такими втратами не дивно, що всі свердловини і особливо “проекти схем водопостачання” і “нових водосховищ” ситуацію не змінять у принципі. Тут примітними є й одкровення колаборанта Максима Новика з незаконної “Води Криму”, за якою за три наступні роки вони збираються освоїти на “глобальних програмах” такі “шалені гроші”, як не більше 1,3 мільярда рублів.
Навіть якщо ці кошти раптом не вкрадуть, вони є буквально “краплею в морі” на тлі трильйонних військових витрат агресора, і в кращому разі дозволять “міняти найаварійніші ділянки по три-чотири кілометри”. Таким чином, класичне гасло окупантів у Криму вже починає звучати як “води немає, але ви тримайтеся”.
