25 січня окупанти організували чергове шоу з “масштабними навчаннями” у Криму, заявивши, що “в Сакському районі виставлені блок-пости, автомобілі доглядають”, причому нібито “пости розгорнуті в кожному населеному пункті на в’їзді та на виїзді”.
Нагадаємо, що раніше подібне “тік-ток шоу” за участю трагікомічного “диванного ополчення” “Барс-Крим” окупанти проводили у “Чорноморському районі” півострова.
Природно, в рамках “навчань” влаштував активний самопіар кримський гауляйтер Сергій Аксьонов, а серед “балакучих голів”, підконтрольні окупантам “медіа” стали розкручувати Армена Мартояна, як “замкомандира бригади” “Барс-Крим”, з його розповідями про “заточені клики” , “тижневу підготовку” та “п’ятитисячне військо”.
Колаборант Мартоян до 1999 року працював у МВС Вірменії, але потім “щось пішло не так” і до 2005 року він був у службі безпеки банку “Converse Bank” у Ванадзорі. Насправді ж у Вірменії у 2000 році Мартояна було засуджено судом Лорійського району на 10 років в’язниці за завдання тілесних ушкоджень та здирництво.
Далі російські спецслужби “телепортували” Мартояна до Криму, де він до 2014 року відсиджувався директором сімферопольського ресторану “Фортуна”.
Мартоян був активно задіяний, як “говорюча голова” та бойовик, у супроводі початку російської окупації Криму, як “командир 4-ї роти ополчення”, далі вихваляючись в “участі в захопленні” Сімферопольського аеропорту.
Втім, насправді аеропорт у лютому 2014 року захоплював спецназ Чорноморського флоту росії, та й на “командування 4-ою ротою” у Мартояна з прізвиськом “Самвел” надалі знайшлося кілька “конкурентів”.
Але справді Мартоян брав участь у побиттях та захопленні тодішніх українських політиків Олега Ляшка та Олексія Гончаренка, активістів Андрія Щекуна та Анатолія Ковальського, а також журналіста Османа Пашаєва.
Мартоян звинувачувався українськими журналістами в причетності до допитів та побиття кримськотатарського активіста Решата Аметова, який був знайдений убитим.
Далі Мартоян публічно погрожував прем’єр-міністру Вірменії Ніколу Пашиняну у зв’язку з його «антиросійськими» діями, сам собі привласнив погони “генерал-майора”, і був прилаштований його кураторами до “апарату” захопленого підприємства «Чорноморнафтогаз».
Втім, вірменська судимість спочатку дещо обмежувала “політичну кар’єру” Мартаняна в окупованому Криму, в контексті російської пропаганди щодо Вірменії в цілому, і в “депутати держради” його і в 2014 році, попре всі прохання, московські куратори не “призначили”, але “виправилися” 2019-го.
У 2020 році Мартояна допустили, як “розмовляючу голову”, до зустрічі з кремлівським диктатором, і приблизно тоді ж генпрокуратура Азербайджану порушила справу стосовно Мартояна за тяжкими статтями, звинувативши його в незаконному перетині держкордону в жовтні 2020 року, у обговоренні бойових операцій у Степанакерті спільно з керівництвом тамтешньої “влади”, а також у участі в конфлікті на боці вірмен як найманця.
Очевидно, що нинішня демонстративна засвітка Мартояна російськими спецслужбами – це не стільки “оммаж” його патрону Аксьонову, але й частина істерії, що роздмухується на півострові, проти влади Азербайджану, яка була помічена за останній місяць.
