Катастрофа, що відбулася 15 грудня у водах Чорного моря на південь від Керченської протоки з російськими танкерами «Волгонєфть-212», номер IMO 7024976, пермського «Кама Шипінг» та «Волгонєфть-239», номер IMO 7024976, московської «Волгатранснєфть», які сумарно перевозили понад 8 тисяч тонн мазуту, через неможливість замовчування даного очевидного факту, прогнозовано призвела до появи в пропаганді агресора, включаючи «кримську», безлічі різноманітних вигадок.
По-перше, з посиланням на московський Інститут океанології імені Ширшова, було заявлено, що нібито «течі і вітри не можуть принести до Криму, Анапи та Сочі» мазут, що нібито буде «здутий і віднесений течією до центру Чорного моря».
Втім, це не так, і «адресатами» масштабного розливу нафтопродуктів, як показує карта течій даної акваторії, будуть саме південне узбережжя Керченської протоки та береги Східного Криму, аж до Опукського заповідника, Феодосії та Судака. Пізніше це крізь зуби визнали і на «кафедрі геоекології Кримського федерального університету».
Заввідділом Морського гідрофізичного інституту Сергій Станичний констатував, що «в результаті катастрофи танкерів у морі вилився мазут, який дрейфує до узбережжя на ділянці від мису Панагія до коси Тузла», але це не межі майбутньої зони забруднення.
Представник «Greenpeace» Пол Джонсон зазначив, що «будь-який розлив нафти або нафтопродуктів у цих водах може мати серйозні наслідки, що залежать від переважних вітрів і течій, які наразі рухаються на північний схід, і в нинішніх погодних умовах розлив буде дуже важко локалізувати».
Враховуючи, що «Волгонєфть-212» просто переломився в морі, і його носова частина затонула, і що пошкоджений «Волгонєфть-239» був фактично викинутий на кавказьке узбережжя, то з позицією від «Greenpeace» важко не погодитися.
А тому «кримські медіа» почали швидко транслювати такого «моремана», як «перший міністр держбезпеки» російських терористів у Донецьку, «політичного оглядача» Андрія Пінчука.
Цей «буревісник» заявив, що, нібито, «трагедія стала не просто випадковістю», і, традиційно натякаючи на якісь «підступи НАТО», продекларував, що нібито «необхідно зрозуміти, хто прийняв рішення і чим він керувався, коли виводив у таку погоду кораблі», «не було це зловмисним рішенням» і «дослідити ситуацію щодо скоєння терористичних актів знищення цих кораблів», одразу звинувативши оптом усіх екологів як «дуже зручний майданчик для діяльності різних спецслужб».
Природно в ситуації, коли сам момент катастрофи стародавніх, піввікових танкерів, з класифікаційними документами від такої «авторитетної» структури як «Російське класифікаційне товариство» (колишній «Російський річковий регістр»), в принципі не призначених для морського судноплавства, потрапив на відео та в системи моніторингу, розповіді про деяких «терористів» транслюватимуть хіба що відверті інфорсмітники агресора.
Навіть такий «колега» Пінчука, як Олег Царьов, саркастично констатував з цього приводу, що для російських карателів «завжди важливо знайти справжнього винного – крайнього та посадити його. Відреагувати».
Більш прямолінійними стали керчани, котрі пишуть у соцмережах таке: «Все згнило. Іржаве старіння. Людей занапастили. Немає прощення»; «Є багато фото цього диво-монстра ще на плаву, вигляд не дуже, але хтось видав регістр»; «Цікаво бодай один винний сяде? Чи боцман? Як же ті, хто коротшував ці корита, приймав їх в експлуатацію, експлуатував їх, фрахтував їх».
Але тут примітно й інше: як пишуть окремі медіа, останніми місяцями танкери «Волгонєфть-212» та «Волгонєфть-239» переміщалися між портом «Кавказ» у Керченській протоці та причалами російських нафтопереробних заводів на Волзі.
Так, «Волгонєфть-212» останні півроку двічі завантажувався мазутом на «Саратовському НПЗ» і одного разу танкер доставив експортне важке нафтове паливо з «Сизранського НПЗ»; обидва ці заводи належать «Роснефти».
При цьому власник танкера «Волгонєфть-239», компанія «Волгатранснєфть», у 2017 році перемогла у тендері на перевезення продукції «Роснефти» «у південному напрямку на території росії до 2022 року»; ціна договору на транспортування 1,5 мільйонів тонн нафтопродуктів становила близько 3 мільярдів рублів. Більше того, обидва танкери на початок шторму давно перебували в морі і не поверталися до портів, попре очевидні метеорологічні прогнози.
А тому карателям агресора в цій ситуації доведеться вирішувати традиційне «завдання трьох тіл»: бурхливо «розслідуючи» катастрофу, «не вийти на самих себе», тобто на ту саму підсанкційну «Роснефть».
