Днями, в рамках “звітності” так званого “кримського відділення фонду” “Защітнікі отєчєства”, через який Кремль відмиває кошти “для допомоги ветеранам” агресії проти України, було заявлено, що “в Криму проживають 143 учасники спеціальної військової операції, які стали інвалідами: 9 — І групи, троє з яких потребують постійного та довготривалого догляду; 69 — ІІ групи, 65 – ІІІ групи “.
Ці цифри досить примітні, оскільки з відкритих джерел, згідно з різними методиками експертного підрахунку, випливає, що на фронті, як “гарматне м’ясо” агресора було вбито не менше тисячі кримчан.
Наприклад, тільки в Керчі оновлений днями самими окупантами “стенд героїв” містить 61 позицію.
Очевидно, що кількість поранень, що викликають інвалідність, на будь-якій війні як правило не менша, а то й більша, ніж цифра вбитих, і ця разюча невідповідність, особливо за тяжко пораненими, тобто “інвалідами першої групи” має кілька варіантів пояснень.
Або на окупованому півострові безногі й безрукі кримчани, які повернулися з фронту, ніяких “документів про інвалідність” отримати не можуть, або ж у згаданому “фонді” інформацією про їх реальну кількість просто не володіють.
Також вкрай ймовірно, що особи, які отримали поранення рівня “другої та третьої групи інвалідності” з армії агресором, в основному не “демобілізуються”, а тому і не потрапляють на “тиловий облік” аж до своєї “героїчної загибелі”.
Ну і не варто забувати про багаторазово описаний рядом експертів низький рівень фронтової медицини агресора, при якому значна частина тяжко поранених просто не доживає на шляху до польового госпіталю, не кажучи вже про “тилові”, кримські установи.
У будь-якому випадку, функціонерам із «Защітнікі отєчєства», які «міцно сіли на потоки», малоцікаві реалії російської агресії, включаючи і нещодавній крик розпачу, помічений у соцмережах з приводу згаданого «стенду героїв»: «61 людина на нашу маленьку Керч, зниклих….нехай закінчиться ця страшна війна!”
