Декілька днів тому міський гауляйтер Михайло Развожаєв, а також ключові засоби пропаганди агресора поспішно заявили про заміну субпідрядника в рамках багатостраждального будівництва “медичного кластеру” в Севастополі.
Було заявлено, що “генеральний підрядник”, московська фірма “РТ-Соцстрой”, перекидає “субпідрядника” з довгобуду лікарні швидкої допомоги на другий “проект століття”, у вигляді споруджуваного в окупованому Севастополі з 2015 року онкологічного диспансеру.
При цьому наголошується, що “причиною стали неодноразові порушення” з боку “відстороненого субпідрядника”, а саме “сімферопольської фірми” “Строймонтажсєрвіс” щодо “строків та інших істотних умов договору”, і неодноразово повторюється, що нібито “заборгованості перед підрядником у “РТ-Соцстрой” немає”.
Очевидно, що “РТ-Соцстрой”, яка є донькою федерального “Ростеху” через прокладку “РТ-дірекція тєхнічєского заказчіка”, сама вирішує, кому і скільки вона ніколи не була винна.
І, природно, у “Строймонтажсєрвіс”, з його номіналом Наталією Стекачєвою та реальним бенефіціаром, через “Групу компаній “Фаворит”, Олександром Пожарським сформувалася інша думка.
Вони заявляють, що нібито будували онкодиспансер “власним коштом з 2022 року”, а тому “Ростех” тепер “прощає” їм борги на сотні мільйонів, при цьому процес “прощання” було розпочато ще з перших днів осені.
Звичайно, обидві непримиренні тепер сторони цієї афери є запеклими “освоювачами бюджетів”.
Пожарський, який оголосив себе “банкрутом” і двічі, у 2019 і в 2022 роках, заявлявся карателями окупантів “у розшук”, раніше освоював через безліч підконтрольних компаній, типу «Глассок Крим», кошти на “модернізацію дитячого оздоровчого центру «Ласпі»” та на “реконструкцію та благоустрій парку Перемоги”.
Ці афери він почав ще за севастопольського гауляйтера і нинішнього “лондонського сидільця” Дмитра Овсяннікова, але й надалі, за нинішньої “севастопольської влади” почував себе досить непогано.
У всьому цьому ланцюзі “будівельно-бюджетних” афер варто відзначити лише одну прикметну обставину.
Сімферопольсько-севастопольський “банкрут” Олександр Пожарський одночасно заявлений у ролі мецената та ідейного засновника одеського Будинку для єврейських сиріт “Мішпаха”.
Історія ця досить давня, але масовий піар про “мецената та підприємця” Пожарського в одеських медіа стали роздмухувати в 2023 році, розповідаючи, що він “бере активну участь у житті єврейської громади Одеси”, надає “допомогу літнім одеситам, видаючи їм посилки з продуктами” та що “завдяки його благодійній підтримці, синагогальна їдальня щодня забезпечує літніх одеситів гарячими обідами”.
У цій “соціальній рекламі Пожарського” було спеціально заявлено, що “весь час війни він надає допомогу постраждалим і незаможним, починаючи від початку” .
А в кримських “медіа” про того ж самого Пожарського в ті самі дні і явно з тією ж метою написали наступне: “з початком спеціальної військової операції все більше уваги він приділяє малозабезпеченим сім’ям, дітям, що залишилися без дому і батьків. Допомагає всім, чим може, речами, продуктами, грошима, облаштуванням на новому місці”.
Таким чином описаний вище “слуга багатьох панів” явно заробляє не тільки на севастопольських “субпідрядах”, а й очевидно непогано освоює бюджети російських спецслужб на відповідній підривній та шпигунській діяльності, з досить гарною легендою про “допомогу незаможним”.
Багаторічне мовчання з цього приводу профільних українських структур в Одесі, на жаль, у цій ситуації ні про що добре не говорить, оскільки порушує просте питання – кому, власне, в головному українському морському місті до службових кабінетів заносять “гарячі обіди від Пожарського”.
