У рамках постійної співпраці з органами ООН наша Асоціація влітку спрямувала своє інформування до Комітету ООН з прав дитини для проекту Зауважень загального порядку № 27 щодо прав дітей на доступ до правосуддя та ефективних форм відшкодування збитків.
Наше оприлюднене ООН в вересні інформування, підготовлене професором Борисом Бабіним та експертом Юлією Сидоренко, було присвячене прикладам доступу до правосуддя та ефективним засобам правового захисту для дітей, які стали жертвами російської агресії, включаючи жертв убивств, тортур, сексуального насильства, примусової депортації, расової дискримінації та мілітаристської та шовіністичної індоктринації.
В інформуванні АРК наголошується, що основна проблема доступу до правосуддя та засобів правового захисту для українських дітей, які все ще перебувають під контролем рф в росії та на окупованих росією територіях, полягає у загальній суперечності між будь-якими практичними переговорними зусиллями щодо звільнення дітей з-під контролю рф, та й будь-яким національним чи міжнародним судовим розглядом проти контрольованих росією осіб, які викрали і депортували цих дітей.
Адже будь-які правові кроки в цій галузі де-факто блокують переговори, оскільки росія використовує цих дітей як заручників, наголосила Асоціація.
В інформуванні АРК також говориться, що великою проблемою є форми визнання конкретних українських дітей потерпілими у кримінальних справах, пов’язаних з такими поширеними злочинами, як заклики російських пропагандистів та посадових осіб до геноциду проти української молоді або як пропаганда расової дискримінації такої молоді загалом чи як розпалювання щодо них ненависті.
Також АРК було порушено ключове питання вірної кваліфікації такого міжнародного злочину, як примусова депортація українських дітей особами, контрольованими росією, оскільки існує певна різниця у визнанні таких злочинів геноцидом, або як військових злочинів, або як злочинів проти людяності.
Також, в інформуванні АРК наголошувалося, що великою проблемою стала перспектива судових справ, ініційованих жертвами в українській цивільній юрисдикції проти росії як держави для відшкодування моральних та матеріальних збитків, і згадувалося про проблеми, пов’язані з шляхами виконання деяких рішень міжнародних судів.
В інформуванні АРК вказувалося, що у справі 166 Міжнародний суд ООН встановив у січні 2024 року расову дискримінацію етнічних українців у Криму з 2014 року та порушення росією Міжнародної конвенції 1965 року в регіоні щодо української мови, в рамках відсутності на ній освіти для учнів; проте Міжнародний суд ООН у цьому рішенні не встановив механізми компенсації.
В інформуванні АРК було додано, що мають досліджуватися питання правової суб’єктності та відповідальності штучного інтелекту, залученого до дискримінації, сексуальної експлуатації та насильства щодо українських дітей у цифровому середовищі контрольованими росією особами, такими, як його творці та координатори.
Також, Асоціація підкреслила прямі пропозиції в Концептуальній записці до Загального коментаря № 27, вказавши на роль Римського статуту, Женевської конвенції та Додаткових протоколів до них, а також контекст виконання рішень міжнародних судів та іноземних національних судів, пов’язаних з міждержавними конфліктами, іноземним ефективним контролем та міжнародними злочинами.
