Як заявили минулого тижня “медіа” агресора, нібито “у челябінській котельні знищили 400 кілограмів вершкового масла з Криму”, при цьому вказувалося, що частину масла, а саме 120 кілограм, “постачальник встиг відвантажити до дитячих закладів”.
Знищувала масло, на вимогу россільгоспнагляду, челябінська фірма «Астор», а сам продукт вона виготовила, шляхом “зниження жирності” одержаної олії, а також сухого молока від ТОВ «Мосальський молокозавод», нібито випущеного 7 червня, але отриманого в Челябінську від такого собі “рязанського постачальника”.
При цьому злощасне масло отримали від «Астор» не лише три дитячі табори Челябінська, Карабаша та Аргаяша, але й, прикладом, споживачі у Краснодарському краї та інших регіонах агресора.
Підставами вимог россільгоспнагляду стала “виявлена відсутність виробника” за заявленою “молокозаводом” кримською адресою, а саме в Гаспрі на Південнобережному шосе, а також у сімферопольському селі Костянтинівка.
Зазначимо, що за цією та сусідньою адресами у Костянтинівці знаходяться будівлі, що використовуються структурою “Кримський десерт” євпаторійського ділка Юрія Легіна, який “зареєстрував” себе в окупантів як “підприємець” з прицілом на “виробництво шоколаду”.
Під чиїм “дахом” дані Віллі-Вонки діяли в Ялті – неясно, оскільки зазначена россельхознадзором адреса явно неточна, і по ньому може бути будфірма “Аліма км”; втім, справжнього молокозаводу або профільного цеху в Гаспрі точно немає.
Раніше, до “ялтинських координат”, “Мосальський молокозавод” заявляв адресою виробництва “будиночок у селі” Кузьмино-Доможирово в Тульській області, також “викритий” россільгоспнаглядом.
Тут зазначимо, що незважаючи на грізні листи та “спалення масла живцем” аферисти від «Мосальський молокозавод» почуваються цілком непогано. Серед іншого по всій підконтрольній агресору території масово поширюються йогурти, сир, сири, кефір та інше під даною вивіскою, з аналогічними фейковими “адресами виробництва”.
Можливо це варто пояснити тим, що співзасновником “молокозаводу” є Євген Радюк, “повний тезка” якого призначений у 2017 році суддею райсуду в Архангельську.
Іншою співзасновницею є “знатна калузька молочниця” Євгенія Зиль, відзначена позовом і у “Ферзиківському молочному заводі”, де вона позивається до литовських співзасновників, таких як Ейдукайтіс Пранас і Ясайтіс Марюс.
Причому третій ділок литовського походження з цього підприємства Йонкус Відмантас як раз заявлений генеральним директором «Мосальського молокозаводу».
А тому ймовірно, що “кримську адресу виробництва” дані аферисти обрали не випадково, розраховуючи надалі на “підтримку експорту кримської продукції до третіх країн”.
Також вкрай ймовірно, що нинішній челябінський скандал викликаний виключно “тимчасовим непорозумінням” даних ділків і уральського офісу россільгоспнагляду, який додумався погуглити адреси “міжгалактичних молочників” та потім не отримав від них своєчасної винагороди, за “перебої в мережі”.
