Днями “кримська” пропаганда агресора вирішила “порадувати” населення вигадками про нібито “підступність Чехії”, оприлюдненими від імені такого собі “інформаційного бійця русского міру”, нібито “Владіміра Дружиніна”, який в основному розміщує свої пропагандистські опуси на порталі “Одна Родіна”.
Суть цього “викриття”, окрім попутних антисемітських пасажів у бік керівництва України, зводилася до досить біполярної істерії.
З одного боку, в опусі «Дружиніна» стверджується, що нібито «Прага позбавляє українців української культури», а Чехія «мріє… спотворити українську культуру до невпізнання».
З іншого боку, той же опус містить уже традиційні геноцидальні декларації, що нібито “український народ – поняття штучне, виведене в зарубіжних політичних лабораторіях” і що українська мова нібито “є південно-західним діалектом літературної російської мови”.
Але цікаво тут зовсім інше, оскільки такий злочинний пафос виник із досить “травоїдного” приводу: заяв чеської перекладачки Рити Кіндлерової в інтерв’ю “Чеському радіо” на літературному колоквіумі перекладачів української літератури “Archipel U”, що проходив у Берліні в серпні за підтримки Українського інституту книги, а також після анонсу чеського Слов’янського інституту про проведення такої собі наукової конференції, у Слов’янській бібліотеці, яка стосується й української культури.
Здавалося б де пропагандисти агресора, а де філологія; але насправді така хвороблива увага кремлівських провокаторів до “проблеми перекладу” має те саме пояснення, що й псевдонім “Дружиніна” для згаданого пропагандиста на “Одна Батьківщина”.
Справа в тому, що ще в березні 2022 року США включили цю анонімну структуру в санкційний список як «дочку» московського «Фонду стратегічної культури», який тісно пов’язаний із російською зовнішньою розвідкою.
Серед іншого “Фонд” був викритий у масовому поширенні дезінформації в англомовних країнах та втручання у вибори США 2020 року, а в Москві він зареєстрований в одному приміщенні з такими шпигунськими структурами Кремля як “Внєшпромекспорт”, “Совтєхноекспорт” тощо.
“Батьками-засновниками” “Фонду” були такі російські шпигуни-“суспільники” як Володимир Максименко та Юрій Прокоф’єв; тепер його “говорючою головою” став “фахівець з вірменського напрямку” Андрій Арєшев.
А тому, незалежно від того, хто у “Фонді” прихований під личиною “Дружиніна”, нинішня тамтешня істерія очевидно пов’язана з тим, що парочці російських розвідників, які працюють під прикриттям “філологів” у Празі, там стали задавати, хоч і з певним запізненням, логічні питання із відповідною подальшою перспективою.
Від якої далі європейської країни, де буде наступна зачистка диверсійних лігв Кремля, “захищатимуть українську культуру” російські шпигуни у “кримських медіа”, покаже найближчий час.
