16 лютого під час визитів до Берлину та Парижу Президент України підписав відповідно з Федеральним канцлером Німеччини та з Президентом Франції двостронні Угоду про співробітництво у сфері безпеки та довгострокову підтримку та Угоду про співробітництво у сфері безпеки. Ці угоди продовжують серію двосторонніх актів, розпочату британсько-українською угодою та мають загальну конструкцію та завдання, водночас у ціх угодах наявні спільні та відмінні риси у вимірі підтримки державами-пантнерами деокупації та реінтеграції територій України її урядом.
Відповідно, у україно-французькій угоді сторони підтверджують свою підтримку суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів з 1991 року та до основних складових довгострокових безпекових зобов’язань, взятих Францією щодо України в межах домовленості, відносять надання всебічної допомоги Україні для захисту та відновлення її територіальної цілісності в її міжнародно визнаних кордонах, а також економічного відновлення та відбудови.
Україно-німецька угода, у свою чергу, також передбачає підтримку незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в межах кордонів, міжнародно визнаних із 1991 року, включаючи територіальне море та вільну економічну (морську) зону. При цьому, на відміну від вказаної угоди, українсько-французький договір, як й до того українсько-британська угода передбачає допомагу Україні у плануванні реінтеграції тимчасово окупованих територій, сприянні стабілізації життєво важливих галузей та соціально-економічному відновленню, особливо на звільнених територіях, прифронтових територіях і територіях, які межують з росією.
Крім цієї норми, питання окупованих територій згадане у українсько-французькій угоді у вимірі вжиття заходів для протидії діяльності небезпечної організованої злочинності, насамперед протидії особами і групам, які мають злочинний вплив в окремих регіонах, у тому числі на окупованих територіях, та які активно використовуються як інструмент гібридної війни для перешкоджання процесам відновлення і досягнення миру в Україні. Примітно, у свою чергу, українсько-німецька угода згадує про потребу ратифікації Україною Римського статуту.
