13 і 14 грудня в соціальних мережах було оприлюднено відразу два “бунти на колінах”, пов’язані з окупованим Судаком і так званою “прямою лінією” кремлівського диктатора. Спочатку було викладено заяву мешканців села Морське, яке заявило загальновідомі факти про руйнування сільської набережної, про колапс доріг та водопроводу, а також про те, що місцеві будинки культури, спорткомплекс та стадіон перебувають у непридатному для використання стані. Далі можна було спостерігати звернення дітей із напівзруйнованого спортзалу в тому ж Судаку, в якому відео жахливого приміщення говорило саме за себе.
Після цього “подвійного бунту на колінах” окупанти прогнозовано почали імітувати бурхливу діяльність у вигляді “прокурорських перевірок” та “допиту директора”. При цьому близький до Сергія Аксьонова пропагандист Олег Крючков вкрай істерично заявив, що “не можна використовувати аварійне приміщення для піару та вирішення своїх проблем” і що “хто завів дітей у будівлю аварійного спортзалу – питання до правоохоронців”. Ця нервозність злочинного оточення Аксьонова, в умовах “гойдання крісла” для “гобліна кримської весни” досить зрозуміла. Але “за лаштунками” залишається власне ініціатор цього “бунту на колінах”, оскільки очевидно, що самі жителі окупованого Криму нещадно караються і за менш масові “публічні акції”.
Втім, тут відповідь лежить на поверхні: нагадаємо, що у вересні ми писали про дещо комічну ситуацію, коли клан Аксьонова “звільнив” “набридлого конкурента”, а саме злочинного “голову міськради” Судака Костянтина Рожка, нібито за те, що його помітили негліже на місцевому нудистському пляжі. Ми ще тоді писали, що колаборант і злочинний “секретар міського відділення «єдиної росії»” Рожко, який до окупації вважався директором судакського пансіонату «Зеніт» від московської літакобудівної корпорації «МіГ», не пропаде і що “ймовірно, його колишні господарі тепер зможуть взяти його у свій рекламний відділ”.
Як тепер можна спостерігати в даній “банку з павуками”, свою помсту Аксьонову його судакські “знедолені” конкуренти зуміли “подати до столу” у досить оригінальній формі. Її знаряддям став кремлівський диктатор, змушений “відволікатися” від нової ідеї про поневолення світу шляхом штучного інтелекту, що захопила російського “голого короля”, і від злочинних вигадок про те, що “світопорядок, заснований на правилах, не існує”, не тільки на нестачу яєць та вакцин від кору, а й на описану вище “нудистську битву під Судаком”.
