Окупований Крим, релігія та пропаганда війни

Вже більше року триває повномасштабне вторгнення росії в Україну. Протягом цього часу світ побачив увесь цинізм та безглуздість політики Кремля. Шокуючі воєнні злочини, знищення цивільної інфраструктури, незаконна депортація українців – ось не повний перелік того, що приніс «рускій мір» на нові окуповані українські землі.

Увесь цей час кримські колаборанти повністю підтримували політику путіна, більше того, вони стали фактичними співучасниками геноциду українського народу.

Однак, у цьому матеріалі ми хочемо звернути увагу на ще один вимір колабораціонізму – використання релігійних конфесій окупованого Криму у якості інструменту злочинного «виправдання» збройної агресії.

Не новина, що Кремль вже давно використовує релігію для поширення власних злочинних наративів, у тому числі і на окупованому півострові. Саме тому експерти Асоціації реінтеграції Криму вирішили проаналізувати конкретні факти та події, зокрема які стосуються структур Московського патріархату (МП) та підконтрольних колаборантам мусульманських структур Криму.

Почнемо зі структур МП, які доволі активно протиправно проявив себе ще у 2014 році, коли відбувалося захоплення українського півострова. В ті часи «ввічливі батюшки» активно підтримали окупантів. Варто пригадати численні підривні проповіді, які лунали з вуст священників Сімферопольської та Кримської єпархії МП.

Останні, до речі, особисто виїжджали на захоплення українських військових частин та намагалися, прикриваючись «вірою», змушувати українських військових здаватися. Окремі священнослужителі навіть пішли в злочинне «ополчення».

Окремі храми МП в цей час навіть перетворилися на склади зброї. Зокрема, зброя та окупанти розміщувалися у храмі Усіх Святих у Феодосії, храмі Петра і Павла та інших. Усі ці злочинні процеси координувалися кримськими колаборантами, які спільно з ФСБ почали активно тиснути на релігійні громади.

Цей тиск відбувався за допомогою психологічних важелів, але доходило і до банальних погроз. Внаслідок цього, окремі священики МП були змушені підписати «документи про співпрацю» з російськими спецслужбами [1]. У перші роки окупації кримські колаборанти дали однозначно зрозуміти, що їм потрібне тільки контрольоване православ’я, яке буде повністю обслуговувати їхні інтереси на українському півострові. Слід тільки пригадати, як у 2018 році священики МП «освячували» зенітно-ракетні комплекси окупантів «С-400» у Джанкої [2].

Це дуже яскраво демонструє, що Кремль злочинно використовує релігію для мілітаризації окупованого півострова та для спроб формування у кримчан антиукраїнської позиції. Після початку повномасштабного вторгнення ми стали свідками посилення впливу на кримські релігійні громади. Перш за все це стосується встановлення тотального контролю над «єпархіями» тимчасово окупованого Криму.

Зокрема, російська православна церква по суті «привласнила» єпархії у Джанкої, Сімферополі та Феодосії. Вони почали «підпорядковуватися особисто Патріарху Кирилу, з адміністративним підпорядкуванням священному синоду» Кирила [3]. Окупантами була заявлена так звана «Кримська метрополія», «необхідність» якої, на думку Кремля, обумовлена начебто «відсутністю зв’язків» з «Київською метрополією» [4].

Інакше кажучи, Кремль отримав можливість поширювати злочинні власні наративи на окупованому півострові без жодних, навіть «формальних» перепон та обмежень, зокрема і наративи війни проти України. Варто зазначити, що створення означеної «метрополії» слід розглядати як спробу протистояти скороченню активності МП на підконтрольній території України. Тобто, «Кримська метрополія», за злочинним задумом Кремля, має стати новим осередком російської церкви на території України.

Можливо у Кремлі вже готуються до деокупації півострова, і хочуть, щоб там залишився «осередок російського православ’я», який у майбутньому може стати знаряддям нових провокацій наступників сучасного російського агресора.

Після цих подій, ситуація навколо християн окупованого Криму стала ще гіршою. Це зумовлене просуванням Кремлем концепції «національного православ’я», яка передбачає репресивно-обмежувальне «законодавство» у сфері права на свободу совісті та віросповідання. Від початку війни, МП в Криму намагається максимально «знищити» усі інші релігійні організації, які відмовляються співпрацювати з колаборантами та поширювати їхні наративи [5]. Отже, вищевказана концепція передбачає примус до співробітництва з кримськими колаборантами та обслуговування їхніх злочинних ініціатив.

Одним з ключових злочинних завдань «релігійного фронту» кримських колаборантів є вигнання Кримської єпархії Православної церкви України (ПЦУ) з тимчасово окупованого півострова. Мова йде про заборону служінь, обмеження в’їзду священників ПЦУ на територію окупованого півострова. Одним з інструментів окупантів є прив’язка до злочинного «громадянства агресора», тобто особи, які його не визнають, протиправно позбавляються права здійснювати служіння для вірян [6].

За умов війни мета подібної «монополії» МП достатньо очевидна – злочинно формувати у вірян ненависть до України та «виправдовувати» збройну агресію Кремля [7]. Наративи МП прагнуть сформувати у пересічних кримчан фейкову думку про начебто «виняткову роль рф в історії людства», а також начебто про «невідворотність окупації».

Окрім цього, священики МП відверто співпрацюють з російськими військовими, надаючи їм «морально-психологічну» підтримку. Мова йде про «освячення» прапорів, зброї, кораблів. Також відбувається значна мілітаризація освіти, в якій «релігійні лідери» приймають активну участь. Головним злочинним завданням в цій сфері є заміна української ідентичності на російську. Вирішення цього завдання відбувається завдяки протиправному просуванню наративів про начебто «єдність українського і російського народів», а також ідеї «руського мира».

При чому, священики МП з окупованого півострова вже несуть ці злочинні наративи на новоокуповані території Запорізької та Херсонської областей. Наприклад, дуже поширена практика надання місцевому населенню маніпулятивної «гуманітарної допомоги» з одночасними проросійськими проповідями [8].

МП проводить чисельні публічні заходи на злочинну підтримку війни проти України. У якості прикладів відзначимо наступні: «благословення» злочинно «мобілізованих» кримчан, відкриття «алей героїв» про вбитих військових агресора, проведення «літургій» про «перемогу» армії агресора, участь у так званому «антинацистському форумі». Відомі випадки, коли діячі МП залучали дітей для написання листів на фронт військовим агресора.

Масштабність участі священників у подібних акціях зумовлена й тим, що за останній рік в окупованому Криму з боку МП було значно збільшено кількість «архієреїв та працівників єпархіальних управлінь». Це дозволило патріархату контролювати діяльність окремих парафій із злочинного просування кремлівських наративів серед кримчан [9]. Тобто, йдеться про своєрідний «ідеологічний фронт», в рамках якого МП прагне знищити українську ідентичність та виховати у вірян ненависть до України.

Достатньо складна ситуація склалася на окупованому півострові з парафіями греко-католицької церкви. Зокрема, з 11 парафій окупанти «дозволили» тільки п’ять, відвідувати які можуть тільки «зареєстровані парафіяни», окремих священників і прихожан окупанти переслідували за їхню проукраїнську позицію, були випадки явного тиску та примушування до виїзду з окупованого півострова [13]. Подібна ситуація склалася й з римо-католиками. Вбачається, що окупанти «терплять» їх присутність в Криму для злочинного «загравання» із Ватиканом, якому підпорядкований Кримський екзархат.

Подібні тенденції простежуються в мусульманському житті кримськотатарського народу.

Зокрема, від початку тимчасової окупації, кримські колаборанти створили повністю контрольовану структуру, «Духовне управління мусульман Криму» («ДУМК»), яка також після початку повномасштабного вторгнення в Україну почала активно злочинно діяти у напрямку ідеологічного «зомбування» кримських мусульман.

Майже повна ліквідація непідконтрольних мечетей та проголошення їх «поза правовим полем», дозволила агресорові встановити контроль над релігійним життям кримських мусульман. У даному випадку була використана концепція «неофіційного ісламу», тобто «невизнання» «ДУМК» усіх мусульманських лідерів та мечетей, які засуджують війну в Україні, за сценарієм дуже схожим з діяльністю МП. Так, самопроголошений «муфтій» Криму Еміралі Аблаєв злочинно публічно підтримав збройну агресію та закликав кримчан «вступати до лав російської армії або усім можливим допомагати їй».

Так звані «мусульманські лідери» активно залучаються окупантами до «медіа-простору» окупованого Криму, де вони активно «засуджують» усіх мусульман, які висловилися проти війни та які підтримують територіальну цілісність України [10].

Експерти Державної служби України з етнополітики зазначають про потужний ідеологічний контроль окупантами релігійного життя мусульман Криму, який зокрема проявляється у цензуруванні проповідей [11]. Прогнозоване у цих проповідях «ДУМК» злочинно приписує вихваляти росію та усіляко «виправдовувати» війну в Україні, поширювати окремі політичні наративи, зокрема про начебто «підтримку США неонацистів».

Підконтрольні агресору мусульманські «лідери» окупованого Криму також провадять активні протиправні заходи щодо утвердження начебто «беззаперечного авторитету» верховного муфтія рф Талгата Таджуддіна. Це є протиправною спробою інтеграції кримськотатарського народу до мусульманського простору держави-агресора, в якому звісно домінує повна підтримка політики Кремля.

Зокрема, зазначений вище Талгат Таджуддін у минулому році злочинно підтримав війну проти України, і заявив, що її обов’язково слід «довести до кінця». Він також злочинно поклав «усю провину в цій війні» на українців [12]. Це беззаперечний доказ злочинної підтримки підконтрольними «лідерами» мусульман Криму не тільки тимчасової окупації, а й геноцидної політики Кремля проти України. Остання стала основою проповідей у підконтрольних кримським колаборантам мечетях окупованого українського півострова.

Як і у випадку з МП, контрольовані агресором мусульманські «лідери» постійно злочинно публічно підтримують військових агресора, маніпулюючи на злочинно «мобілізованих» кримських татарах. Не забувають у цих протиправних настановах і про фейкову «велич» путіна, його «місце в сучасній історії світу» та нібито «мудрість» зовнішньої політики Кремля.

Зокрема, окупантами нещодавно було проведено «Кубок священного Рамадану», який формально «мав зблизити мусульман». На практиці ж, захід носив суто популістський характер, і був спрямований на фейкове «засудження» санкцій світових спортивних інституцій, які були застосовані через збройну агресію рф проти України. Отже, російська верхівка злочинно використовує релігію не тільки для просування наративів геноциду українців, а й вирішення «зовнішньополітичних питань», зокрема спроб мінімізації світового тиску на державу-агресора.

В діяльності окупантів також відстежується тенденція укріплення «вертикалі» підконтрольних Кремлю структур мусульман, що дозволяє злочинно впливати на більшу кількість вірян. При чому, одностайність заяв підконтрольних агресору мусульманських «лідерів» свідчить про сформованість цієї структури.

Наприклад, після минулорічних злочинних заяв самопроголошеного «муфтія» Криму, одразу почали лунати аналогічні «заяви на місцях», зокрема від «підлеглих» Аблаєва у Севастополі.

Таким чином, держава-агресор за підтримки кримських колаборантів прагне скерувати релігійне життя кримчан у напрямку «підтримки» війни проти України та геноциду українського народу. Для цього, шляхом репресій та залякування, на півострові залишили виключно підконтрольні релігійні структури, які активно залучили до «ідеологічного фронту» агресора.

Ключовими напрямками злочинної «релігійної» політики агресора на сьогодні залишається прагнення до «виховання» у вірян покірливості до окупантів, підтримка війни та політики Кремля, а також засудження українського уряду.

Злочинна діяльність підконтрольних агресору релігійних структур відбувається одночасно у декількох напрямках: «ідеологічна робота» з кримчанами, розширення і утвердження підконтрольних структур, «робота» з вірянами на новоокупованих територіях, поширення прокремлівських політичних наративів.

Кримським колаборантам у цьому процесі відведена злочинна функція координації, участь у здійсненні репресій неугодних релігійних організацій та сприяння формуванню підконтрольними релігійними «лідерами» відповідної організаційної структури. Наслідком подібної злочинної колаборації є прямі обмеження права кримчан на свободу совісті та віросповідання, утиски релігійних громад державою-агресором.

Джерела:

1. https://www.5.ua/amp/79/v-okupovanomu-krymu-fsb-namahaietsia-verbuvaty-sviashchennykiv-upts-kp-52919.html
2. https://tsn.ua/ukrayina/svyascheniki-upc-mp-osvyatili-rosiyski-zenitni-komleksi-v-okupovanomu-krimu-1258767.html
3. https://www.unian.ua/russianworld/okupaciya-krimu-patriarh-kirilo-zahopiv-krimski-yeparhiji-upc-mp-novini-rosiji-11857530.html
4. https://crimea.suspilne.media/ua/news/8050
5. https://www.radiosvoboda.org/a/krym-relihia-tserkva-zaborona/32069658.html
6. https://culture.voicecrimea.com.ua/uk/dyskryminatsiia-pravoslavnoi-tserkvy-ukrainy-v-okupovanomu-krymu-udar-rosii-po-pravam-viruiuchykh-ta-krymskykh-ukraintsiv/
7. https://hromadske.radio/news/2023/04/23/boh-karaie-ukrainu-za-nepidkorennia-virianky-upts-mp-pryholomshyly-zaiavoiu-pro-viynu-video
8. https://ua.krymr.com/a/krym-ukrainska-tserkva-relihiyne-zhyttia-peresliduvannia/32262258.html
9. https://www.svoboda.org/a/induljgentsiya-na-ubiystvo-voyna-i-tserkovj-v-anneksirovannom-krymu/32227598.html
10. https://lb.ua/society/2023/02/21/546639_okupatsiyniy_muftiy_musulman_krimu.html
11. https://risu.ua/ru/v-krymskih-mechetyah-razreshayut-tolko-soglasovannye-s-okkupantami-propovedi–gossluzhba-po-etnopolitike_n130344
12. https://culture.voicecrimea.com.ua/uk/muftii-moskovskoho-patriarkhatu-pidtrymka-vijny-proty-ukrainy-u-rosijskykh-musulmanskykh-kolakh/
13. https://ua.krymr.com/a/krym-ukrainska-tserkva-relihiyne-zhyttia-peresliduvannia/32262258.html